Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Это видимо ремейрк на старый церковный псалом "Когда Господь ученикам"...?
Черняховец Людмила
2006-05-05 05:39:02
Сверкал Нисан во всей красе
Весна, как жизнь, бурлила:
Цвели цветы. Цвели сады
У стен Ерусалима.
На красоту эту с высот
Взирал Отец с тревогой:
Там, у дворца шумел народ,
Безжалостный и строгий.
А там толпа и смерть и зло
Из сердца источала:
«Распни Его! Распни Его!» -
Со всех сторон звучало.
Под тяжким бременем креста,
Вещая катастрофу,
Вели Спасителя Христа
Убийцы на Голгофу.
Там, где внизу сады цвели,
У стен Ерусалима,
Там на распятие вели
Его родного Сына
А в той толпе и плач
Смешались в силуэтах.
«Не плачьте, люди, обо Мне,
Лишь о себе и детях».
А разъяренная толпа,
Не знающая веры,
Желала боли, крови, зла..
Вы – люди или звери?
Неужто ль мать вас родила,
Дала сердца из стали?
О, если б знали вы тогда,
Чье сердце распинали!
И гвозди ржавые вонзить
В ослабленное тело
Старались все, что было сил,
Своё вершили дело.
Из ран святых стекала кровь,
Смешавшись с потом, кровью,
С солено-горькою слезой
И с преданной любовью.
А у креста седая мать,
У ног Христа стояла
Где смерть без жалости своё
К нему тянула жало.
«Сынок, душа горит моя,
С судьбой жестокой споря.
Сынок!» - и вздрогнула земля,
Не выдержала горя!!!!
Какое ж сердце ей дано:
Из камня иль алмаза
Чтоб это выдержать могло,
Не расколоться сразу!
О, сердце женское, тебя
Познать ли кто-то в силах?
Какая преданность в тебе!
Какая скрыта сила!
Какая нежность греет кровь!
Забота и отрада.
Чтоб лишь Ему дарить любовь,
Как высшую награду,
Чтоб лишь Ему всю жизнь отдать
До капли, до минуты…
Но только ветер ей ласкал
Протянутые руки…
А пересохшие уста
Сжимались в дикой боли.
«Или, лама савафвани!»-
Вдруг вырвалось из горла.
«Прими же, Отче, Сына дух»,-
Шептал, теряя силы,
И тихий голос дрогнул вдруг,
И сказано: «Свершилось»…
И отвечал Ему Отец:
«Тебя я не оставил.
Держись, Сынок, ведь не конец,
Ведь это лишь начало.
Ты в Царство путь открыл для всех,
В начало новой эры.
Там будет мир, улыбки, смех,
Любовь, надежда, вера..
Там все блаженны и вольны,
Все, верящие в это.
Гимн торжествующей Любви
Несется над планетой.
Храните в сердце этот миг,
В сердца впишите кровью,
Какой ценой далась вам жизнь!
Какой большой любовью!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
