Что скажешь ты Христу,
Когда придёшь в Его обитель?
Ты будешь говорить Ему,
Что Он твой Искупитель?
Что для Него ты приводил
Народы к покаянью,
И что Ему ты посвятил
Все добрые деянья?
Что от речей твоих о Нём
Народы вдохновлялись,
Они на подвиги, потом,
По миру отправлялись.
Что ты старался, исполнял
Всё правильно, по Слову,
Что бесов стаями гонял
Ты именем Христовым.
Христос посмотрит на тебя,
И взгляд Его лучистый
Всё осветит внутри тебя
И станешь ты нечистым.
В душе твоей, вместо плодов,
Волчцы растут и терны,
Там горечь непрощённых слов
С жестокостью безмерной.
Там отвержение живёт
Всю душу отравляя,
И ложь узоры там плетёт,
Гордыню обновляя.
А в дальнем уголке души
Сужденье притаилось,
И вожделение уже
В убийство превратилось.
А ведь на вид ты – молодец!
Духовный ты, - что надо!
Христос промолвит, наконец:
«Не знаю тебя, чадо!
Прожил ты очень много лет,
Давал Я испытанья,
Чтоб чрез тебя Мой дивный свет
Сиял для мирозданья.
Чтоб научился ты любить
Любовью неземною,
Учился, как в прощеньи быть,
Чтобы пребыть со Мною.
Но выбрал ты суетный путь,
И о душе не думал.
Моя Божественная Суть
Не познана, как Я задумал.
Ночами Я к тебе взывал,
Ты днём был очень занят.
Я сны Свои тебе давал,
Чтобы на путь направить.
Мои товарищи с тобой
Служили, чтоб наставить.
Ты уничтожил их, друг мой,
И это не исправить.
Ты был соперником Моим,
Соперничав с друзьями,
И не дарил прощенья им
И стали вы врагами.
Я плакал, глядя на тебя,
Как ты в своей гордыне
Глядел на дело рук твоих,
Бесславя Моё имя.
Для достижения мечты
По душам шёл ты смело,
Ты отторгал их от Меня
Ради «благого» дела.
А Я ведь каждого из них
Омыл Своею Кровью.
Тебя, достигнуть чад моих
Послал, Моей любовью.
Ты наставленьем пренебрёг,
Ты думал – Бог такой же!
Ты Божий мир не уберёг
В душе своей, похоже!
Где милосердие твоё,
Где кротость и смиренье?
Где мир, где вера, где любовь?
Где благость и прощенье?
И всё долготерпенье, друг,
Ты растерял с годами,
Когда травил ты всё вокруг
Ненужными речами.
Что ты любовью называл?
Свои земные чувства?
Ты Слово Божье почитай!
Любовь - Моё искусство!
Её ты, чадо, не достиг,
Как можешь быть со Мною?
Ведь Царство на любви стоит,
Непознанной тобою!
Как можешь жить в Моей стране,
Омытой Моей кровью,
Здесь вера действует вдвойне –
Она срослась с любовью.
И ты хоть целый мир спасай
В своей великой цели,
И ты хоть горы книг читай
О ратном Божьем деле.
Ты можешь подражать во всём
Тем людям, что прорвались
Через оковы сатаны,
И чуда дожидались.
Но не достигнешь ты Меня
Не вырвав непрощенье,
Не вырвав горький корень зла,
Не вырвав отверженье.
Ведь жизнь дана тебе, мой друг
Не для забав со смертью,
Не для друзей, не для подруг,
Что жизнью твоей вертят.
Она дана тебе затем,
Чтоб ты познал Святого,
Чтобы закончив путь земной
Попал на пир Христовый.
Чтоб не стоял ты за чертой
Не узнанный, несчастный.
ТЫ ВЫРАСТИ ПЛОДЫ ЛЮБВИ
В ДУШЕ СВОЕЙ ПРЕКРАСНОЙ!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
